Доповідь «Синхроністичність і травма», 24 січня, 2023, #WUJ

«Істинна реальність в дійсності складається із суми індивідуальних винятків»

Марія-Луіза фон Франц

Добрий вечір, ми з України!

Я сподіваюся, що для кожного, хто прийшов на цю зустріч, є доля синхронії в тому, що ви тут сьогодні, в цьому має бути смисл, бо суть синхроністичності – спрямовувати нас в пошуках сенсу.

Моє буття сьогодні наповнює сенс свободи, як сказав сучасний український поет й письменник Юрій Андрухович: “З усіх релігій цього сумнівного світу лише свобода лишається безсумнівною і донині зберігає свій винятковий сенс на тлі невпинно авансованого пристосуванства, технологічного релятивізму та фейкування дійсності. Мені пощастило: я пишу мовою цієї свободи. Українською мовою!” (Промова з нагоди отримання Премії ім. Гайнріха Гайне в Дюссельдорфі 10 грудня 2022 року).

Можливо, ви разом зі мною замислитеся про ваші смисли? Навіщо ви тут сьогодні? В чому ваш сенс? Який випадок чи збіг обставин вас привів сюди? В чому для вас цінність бути сьогодні тут? І куди веде вас цей шлях?

Як пише К. Г. Юнг: ”Без рефлексуючої свідомості людини, – світ – це гігантська безглузда машина, адже з нашого досвіду людина – це єдина істота, спроможна знайти хоча б якийсь смисл” (фон Франц, 2013, с. 263).

Наша свідомість є дзеркалом, в якому може відображатися космос. І це наша особлива роль у Всесвіті.

В роботі “Синхроністичність: акаузальний зв’язуючий принцип” К. Г. Юнг дає два визначення. Вужче визначення – це “ Одночасне виникнення певного психічного стану з однією або декількома зовнішніми подіями, які постають як значущі паралелі до даного суб’єктивного стану” , а ширше визначення – це “ психічно обумовлена відносність часу та простору… акаузальна впорядкованість” ( Юнг, 1997).

У “вузькому визначенні” синхроністичності йдеться про значущі співпадіння між внутрішніми психічними подіями, такими як сни, думки, фантазії, з подіями в зовнішньому, матеріальному світі, тому синхроністичність можна визначити як одночасність плюс смисловий зв’язок. Синхроністичність – постійно діючий в природі творчий принцип, що впорядковує події “нефізичним” (непричинним ) шляхом, лише на основі їх смислу. Юнг припустив, що синхроністичність – це окремий випадок загальної акаузальної впорядкованості.

При детальному розгляді ми можемо помітити декілька важливих акцентів, які описуються в роботах про синхроністичність К. Г. Юнга та Марії-Луїзи фон Франц. А саме, 1) Акаузальний зв’язуючий принцип – це другий принцип зв’язку, протилежний загальновизнаному каузальному, де причина та наслідок витікають логічно один з одного. 2) Смисл. Синхроністичність – це події, які обов’язково пов’язані за смислом. Сенс синхроністичної події відкривається лише за умови, що ми розуміємо її символічно, а не лише інтелектуально. Усвідомлення смислу – це “квантовий стрибок “ в Психе. 3) Явища, які встановлюють зв’язок між психічним і матеріальним світами та свідчать про їх цілісну основу, фізик Бор назвав це “неподільністю цілого”. Він описує через дослід, що частки, які були напочатку з’єднані, а потім роз’єднані, поводяться так, ніби “знають”, в якому стані інші частки, навіть на величезній відстані, яка виключає ймовірність взаємодії. Юнг також спостерігав це й назвав цей вимір Об’єктивною Психе або Unus mundus. Юнгіанська концепція єдиної енергії, яка на низьких частотах проявляється як матерія, а на вищих – як Психе, в цілому нагадує китайське уявлення про Ци (фон Франц, 2013, с. 253). Все суще є потоком енергії. Фон Франц пише, що синхроністичний спосіб мислення – це китайський спосіб мислення. І наводить приклад, як китайський імператор дав вибір між мискою рису й «Книгою Змін», «І-Цзин», … Китайців дуже характеризує те, що навіть миска рису (а вони дуже гостро відчували голод) була для них менш важливою, ніж можливість повернути свою улюблену «Книгу Змін», тобто повернути духовні орієнтири” (фон Франц, 2016, с. 10).

Я б хотіла обережно доторкнутися до живого, досі пульсуючого досвіду для кожного українця – початку повномасштабної війни 24 лютого. В процесі написання цього тексту я відчувала сильний спротив, який виявлявся в потужному напруженні. Моя фантазія привела мене до образу виверження вулкану, я знаходжуся зовсім поруч із кратером, загрози катастрофи на дуже близькій відстані біля мене, й моя уява та психіка під потужним впливом травми.

Я б хотіла навести декілька сновидінь, які мали місце напередодні війни. Хочу зазначити , що я буду використовувати різний символічний матеріал, який я зібрала в роботі з клієнтами, студентами, в колі колег, в групах підтримки за ці 11 місяців війни. Дозвіл на використання отримано з урахуванням конфіденційності й анонімності.

_____________________________________________________________________________

Сни:

В. : Я пам’ятаю , що моя свідомість ніби зависла в вакуумі, й думки крутились по колу: Та не може бути ? Невже в 21 сторіччі може бути війна з танками і ракетами!?? Ні! Не може бути, добре, інформаційна, біологічна, але не така, не «дідівська».

Ю.: «Початок року був напружено-пасивний. Така амбівалентність відчувалася крізь. З одного боку нічого не хотілось робити, адже все здавалося марним, думки – навіщо це все, якщо ми всі помремо. Тіло неначе зберігало сили для чогось, що буде необхідним потім. З іншого боку напруга зростала й хотілося кудись бігти, щоб трохи її знизити. 

За тиждень до початку війни мені наснився сон: «неначе я дивлюся в небо , а воно все охоплене чорними хмарами, ніби перед великою грозою. Там, уві сні, я розумію, що буде щось неминуче, і я відчула сильний біль від неможливості це змінити».

Коли я прокинулася, то збагнула – неминуче десь дуже поруч. Від цього стан весь тиждень був такий, як начебто я щось втратила, з чимось попрощалася. Хоча тоді ще не розуміла з чим…

Л.: «У той період мені снився дуже яскравий сон, я запам’ятала його дуже добре. Почуття здивування та нерозуміння він у мене викликає досі.

 Сон: «Я пам’ятаю, як виходжу на вулицю й бачу в темряві сонце та місяць, і як морок ночі накриває світло. І ніби я стою якраз на смузі цієї сполуки темряви та світла. І чую, що на вулиці багато людей, ніхто не може зрозуміти, як таке може бути. І внутрішнє глибоке почуття того, що “це ж неможливо, неймовірно” бачити одночасно і день, і ніч, і знаходитися саме на лінії поділу. І захоплення та страх, чарівна краса та тверде розуміння, що я бачу щось не мирське та дивовижне».

 К.: за пару тижнів до 24.02 мені наснився сон, дуже дивний.

 Сон: «Якісь люди пов’язують мене та забирають, кажуть, що для моєї користі. У цей момент я відчуваю безвихідь і жах. Я знаю, що люди в місті перетворюються на ракоподібних (так це звучить уві сні), це щось на кшталт вірусу, мутації. Я опиняюся на волі та біжу містом, і раптом бачу, як Київ занурюється у темряву, бачу лише віддалено слабкі вогники. Я шукаю маму, а мені кажуть – не шукай, її немає вдома. І я не знаю, де вона живе тепер. Я шукаю з дітьми по магазинах, які ще відкриті, якусь їжу.

 Такий сон.

 Насправді будинок мами був пошкоджений снарядом, і вона була змушена їхати працювати за кордон, там їй знайшли житло. Досі пробирає від того сну.

І.: сон: «я не можу змалювати того страшного сну, бо буде карикатура, але опишу словами. Він снився мені, й не раз, ще до війни: наче ми малі діти, сховалися на піч від фашистів, які були в 1941, а вони заходять до хати і наводять автомати на нас, а тікати нема куди…»

Я навела декілька снів, які відображають, на мою думку, характерні образи, стани та символи, які з’являлися уві снах в останні місяці перед війною. Аналізуючи великий обсяг символічного матеріалу, я вибрала сни, які є характерними для різних кластерів несвідомого матеріалу, щоб запропонувати первинну класифікацію. Звісно, це тільки моє бачення емпіричного матеріалу.

Перший приклад про нав’язливу думку: “Ні! Не може бути, з танками та ракетами в 21 сторіччі, тільки “не дідівська” війна”.

Жахливе усвідомлення війни вже було в свідомості, якщо прибрати частку “не/ні”. Майже повсюдно можна було чути саме цей текст, людська свідомість не могла допустити, сприйняти цю “варварську циклічність”, що вона так поруч і так вочевидь стає нашою реальністю. Ми лише третє покоління, яке думало, що розповіді наших предків, бабусь і дідусів, про Другу світову війну – це минуле, й не могли погодитись/повірити, що це може стати нашим майбутнім. Наше “ні” таке людяне й зрозуміле, таке наївне бажання закрити очі руками й сказати, що цього не існує, не має бути. Мені здається, так ми зберігаємо свій власний крихітний й крихкий внутрішній світ добра перед зовнішньою навалою. Це те зерно, яке ми зберігатимемо всю війну як віру, що світ схаменеться й згадає про мир на землі, й колесо часу приведе нас до “вічного земного порядку”.

Я вважаю, що саме жахіття війни, які змушують нас відчути глибинну лють і ненависть, парадоксальним чином активізують бажання захищати наше “наївне/невинне ядро” особистості (за Д. Калшедом).

Далі я б об’єднала два сни: про “передчуття великої втрати й погляд в грозове небо” й сон про “неймовірне”, де постає лінія перетину/зустрічі сонця й місяця. Ці яскраві сни охоплюють клас сновидінь, які можна охарактеризувати “як розмову з природою без слів”. Це мотив єднання з Космосом/Всесвітом, здатність вести розмову з вічністю, який ми часто спостерігаємо в казках, міфах, самих корінних етнічних легендах. Юнг писав, що сни, які несуть сенси “неймовірного”, вказують на синхроністичність і мають дуже потужний вплив на людину. Особистість зустрічається з енергією “абсолютного, априорного знання”. Ми можемо через ці сни спостерігати дію акаузального принципу, де знання приходять не з циклічного, а з вічного часу, як би про це сказала китайська мудрість. Наше психічне стає дзеркалом, яке на мить віддзеркалює вічність. К.Г. Юнг у своїй книзі «Синхроністичність» розмірковує про природу подібних таємничих явищ. Він пише, що світ природи та світ людської психіки — це два паралельні виміри, й вони, подібно до двох дзеркал, відображають один одного. У певні моменти – найважливіші для людини – зовнішній світ посилає їй свого роду підказки, попередження. Але для того, щоб зрозуміти справжній зміст цих «сигналів», потрібно не вишукувати для них раціональні пояснення, а поставитися до них як до символів, які можна зрозуміти насамперед почуттям та інтуїцією, а не розумом (Юнг, 1997).

Сон, «де люди перевтілюються в ракоподібних людей, мутація, вірус», може об’єднувати мотиви втрати людиноподібності, де людські риси зникають, натомість ми стикаємося з примітивним рівнем свідомості, де відбувається втрата всього людського, тонке нашарування цивілізації зникає, мутація етичних, моральних засад невпинно поглинає людські души. Мотив жахливої трансформації в примітивні істоти: ракоподібні, безтілесні контури чоловіків-вбивць, невидимки в КГБешній формі, монстри зі скривавленими руками, дуже багато роботоподібних, металевих образів – ось тільки невеликий перелік образів зі сновидінь осені-зими 2022 року. Засилля уві снах українських людей цих перевертнів віддзеркалює ширші колективні процеси Тіньового зараження та мутацію, з якою всім нам незабаром довелося стикнутися. Я б також віднесла ці мотиви до репрезентації травми, саме такої психічної травми, яку завдає людина людині, де втрачається віра в гуманістичні засади, на яких трималася європейська культура й етика. Можна бачити як несвідоме готує, попереджує, дає заздалегідь пережити перший шок від зустрічі з чимось нелюдським, безсуб’єктивним.

І останній невеликий сон про фашистів охоплює дуже великий кластер сновидінь, які буквально повторюють події 1941-1945 років. Першу паралель у фашистському та російському нападі українці відчули на світанку 24 лютого. Ця жалюгідна калька – будити людей бомбами та ракетами на світанку о 5-тій ранку – тільки підтверджує реальність темних сил, які захоплюють маси й запускають шаблони зла, насильства, бездушності. Мене особисто лякає, наскільки детальне таке повторювання картин та образів Другої світової війни, навіть не віриться, що це можливо (але часто уві снах люди вже бачили не тільки фашистів, а й російських солдат). Психіка не закладає великої різниці, тому що одна архетипова основа війни – це забрати життя, посягнути не на своє, це напад на свободу волі, на розвиток і майбутнє. Все стає дегуманізованим, невартим, ми бачимо кривавий бенкет влади, сили й агресії. Певною мірою багато з цих снів реалізувалися в реальних подіях у своїй точній копії. Люди розповідали, що ці сни були пророчі в деталях, наприклад, був сон напередодні війни про хату бабусі, й що на неї спрямовані стволи танків, але в палісаднику китайський охоронний символ. Через місяць, в перші дні війни, коли вся сiм’я ховалася в будинку цієї бабусі, до села увійшли російськи танки, вони були в повній окупації, більшість будинків було зруйновані, але ця хата вціліла, окупанти навіть не увійшли на подвір’я. Відчуття таке, що там була невидима охоронна лінія, окреслена біля хати. Другий приклад, сон: “уві сні рідне містечко горить у вибухах війни, в у їх заграві людей ведуть до лісу на розстріл, це всі мої люди, знайомі обличчя, я їх знаю з дитинства. Дивлюся в очі й прощаюся”. Реальність: через шість місяців окупації цього містечка цей ліс став кладовищем із 440 могилами місцевих мешканців. Уся Україна їх оплакувала й прощалася”. На цьому я зупинюся, щоб не відкривати скриньку Пандори з усіма бідами та спогадами цих буремних 11 місяців.

Ще мені б хотілося б показати малюнки. Це малюнки снів у перші два тижні війни, всі ці люди були під постійними артилерійськими та ракетними обстрілами в містах, де йшли активні бойові дії. Ви можете побачити та відчути цей пекельний страх, цей спуск у пекло, муки, біль, безсилля. Коли я працювала в реальному часі з малюнками, снами, я постійно мала відчуття, що дуло танка наведене в упор на мене. Я була на безпечній відстані від вибухів, але коли лягала спати, замість сну приходила активна уява: “Я в епіцентрі вибуху, перед очима, як в повільному кадрі, підіймається сірий пил, грязь, земля з уламками всього й поглинає мене”. Я переживала це жахливе видіння всім тілом, кожною частинкою себе, кожну ніч. Я не в силах була відмовитися, не в силах зупинити це переживання свідка. Несвідоме вимагало пройти “через, наскрізь”, розділити цю реальність, впустити травму (як вибух) в психіку, визнати й спостерігати її руйнівну силу, щоб потім із часом в цю порожню землю закласти “зерно”, але це буде згодом. Мене сповнюють надією слова Кларісси Пінколи Естес: «Я знаю, що ті, хто якось і на деякий час був відрізаний від самої віри в життя, – це ті, хто має внутрішнє знання, що Райський сад ховається за кожним порожнім полем, що нові зерна закладаються спочатку в порожню, спустошену землю, як у відкрите Я, навіть коли болить серце, втомлений розум або спустошений дух» (Естес, 2005, с. 28).

Ці сни й малюнки пов’язані центральним образом і відчуттям – “в упор”, “надто близько”, ”дуло танка наведене на мене”, ”протинає наскрізь”, мабуть це одна з центральних репрезентацій війни. Так психіка переживає зустріч із травмою війни. Як із чимось в рази більшим від тебе – як Танк, залізним, байдужим монстром, який тебе зітре – як визначає Ен Уланов, відбувається “стирання”. Ще, я думаю, ця близькість “в упор” відображає трагедію сусідніх народів, які так довго й так близько жили. В одному зі снів жінка зітнулася з танком, він був прямо напроти, навів дуло в серце. Жінка бачила смерть в упор і в цей момент відчула, що її врятує вишиванка (це український національний одяг), вона розчахнула пальто, під яким була вишиванка, – танк зупинився. Як вона сказала: “Його зупинила українська ідентичність!”. Вишиванка несе сакральний смисл українського роду, код нації, силу предків, які голкою з ниткою вишивали символи землі, захисту й свободи. Моє відчуття – що моя країна Україна, як ця жінка, зустріла цей ганебний напад чимось набагато сильнішим, ніж залізна зброя, вона протиставила щось символічне: цінності, ідентичність, саму правду, любов і стійкість.

Юнг: “Світ, в якому ми народилися, грубий і жорстокий, і в той самий час сповнений Божественної краси. Що переважить – безглуздість чи сенс – питання особистого темпераменту. Якби безглузде абсолютно переважало, рівень свідомості життя з кожним кроком нашого розвитку все б зменшувався. Але все не так, принаймні мені так здається. Мабуть, як і з усіма метафізичними питаннями, вірно й те, й інше: життя – це сенс, чи воно володіє ним, так само як і безглуздість. Я маю тривожну надію, що сенс перевершить безглуздість і виграє битву» (фон Франц, 2013, с. 286).

Моя спроба полягала в тому, щоб показати, як українці відчували “Дух часу” через синхроністичні явища. Кожний період історії має свій особливий “дух часу”, в якому відбувається констеляція архетипу. Архетипи як активні точки об’ єктивної Психе має властивість “трансгресивності”, через синхроністичні явища вони показують процес втілення, входження вічного архетипічного порядку в матеріальну дійсність. Істинні символи не вигадуються свідомістю, а спонтанно відкриваються несвідомим, як ми це вочевидь побачили через наведені сни.

Людина вступає в контакт із несвідомим на межі питань “неможливості”, фон Франц наводить аналогію: “Китайську “Книгу Змін” можна порівняти з всепроникаючою схемою електропостачання, вона не засвітиться, поки людина, не поставить питання. Ставлячи питання, людина натискає електричний вмикач, після чого освітлюється певна частина мережи, й електричний струм подається на коротку мить, щоб освітити неосяжну ситуацію, відбувається усвідомлення” (фон Франц, 2016, с. 60).

В українців, як і в усього світу, було одне запитання “Чи буде війна? Чи людство допустить це знову?”

Ми отримали відповідь, і тепер маємо усвідомити, чому нас має навчити цей досвід. Що ми можемо змінити на краще?

Кожний із нас – носій частки свідомості, яка необхідна епосі, щоб досягнути кращого розуміння історичних лейтмотивів, які розгортаються.

Я б хотіла завершити свою доповідь метафорою, яку наводить Марія-Луїза фон Франц: “Абсолютне знання схоже на полум’я свічки, що горить, але якщо включити електричне світло, то полум’я свічки стає непомітним» (фон Франц, 2016, с. 40).

Я маю надію, що ми в змозі помічати «полум’я свічки» як апріорне знання, що цей світ створений для людяності.

Це вірш воїна, українського поета Павла Вишебаби

(17 травня, 2022 р. Донбаська обл.)

Бібліографічні посилання:

1. Вишебаба Павло Тільки не пиши мені про війну (Текст): – Київ: Видавництво Однієї книги. 2022. – 112 с.

2. Стайн М. Юнговская карта души: Введение в аналитическую психологию/ Пер. с англ. – М.: «Когито-Центр», 2010. – 256 с.

3. Фон Франц М.-Л Психэ и материя. М.: Клуб Касталия. 2013. – 324 с.

4. Фон Франц М.-Л. Прорицание и синхрония: Психология значимого случая – 3-е изд. – М.: « Добросвет», 2016. – 120 с.

5. Эстес К. П. Верный садовник: мудрая сказка о том, что никогда не умрет. Пер. с англ. – М.: «Когито-Центр», 2005.

6. Юнг К. Г. Синхронистичность: акаузальный, связующий принцип. Из-во «Рефл бук», ВАКЛЕР, 1997.